Є дні, що минають непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний, як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце.
Україна у долі своїй має такий день – 9 березня. День який явив світові Шевченка –великого сина великого народу.
Унікальна творчість Тараса Шевченка та його непростий життєвий шлях зробили його постать одним з найпотужніших та найвідоміших символів українського народу. З нагоди відзначення 203 – річниці від Дня народження видатного Тараса Григоровича Шевченка у Струтині відбулися літературні перлини духовності
"Шевченкове слово в віках не старіє".
Дійство розпочав о. Микола поминальною панахидою. Поезія лунала у виконанні У.Борисюк, Л.Туник, Т.Федоренко, М.Дідохи. Про поета коротко нам розповіла вчитель української мови і літератури І.В.Фреїв. На завершення пролунав " Заповіт" Кобзаря у виконанні Союзу Українок і церковного хору.