середу, 29 липня 2020 р.

Жити за совістю – важливіше за будь-які віросповідання


Цього року ми відзначаємо 155-річницю від дня народження митрополита А. Шептицького. Це людина, яка зробила величезний внесок в духовний та культурний розвиток держави. Він допомагав молодим художникам, письменникам та іншій талановитій молоді розвивати свої здібності та втілювати мрії у життя. Митрополит Андрей Шептицький відіграв величезну роль в державотворенні нашої країни. Він був не просто священнослужителем, а й письменником, культурним діячем, меценатом…. Саме тому річницю від дня його народження українці відзначають на державному рівні.
     
Постать Митрополита Андрея Шептицького тісно пов’язана з бойківським краєм – Рожнятівщиною. На наших теренах, неподалік села Осмолода, в урочищі Підлюте знаходиться пам’ятка історії та архітектури, духовна колиска  Української Греко-Католицької церкви відома як «Кедрові палати» Андрея Шептицького. 

З нагоди цієї дати в бібліотеці оформлено книжкову виставку «Жити за совістю – важливіше за будь-які віросповідання»,  де представлені матеріали про А.Шептицького та книги, в яких відображено життя та діяльність митрополита. 

Про митрополита Андрея Шептицького вийшло дуже багато різноманітних публікацій, видана навіть книга його біографії авторства Кирила Королевського. Однак, іноді читати томи текстів банально не вистачає часу. Тож пропонуємо познайомитися з митрополитом через цікаві факти з його життя, які назвав владика Борис Ґудзяк під час промови на відкритті Літньої школи «Соціальна думка митрополита Андрея Шептицького» в УКУ.
1. Народився графом, був дуже багатим, напевно, як сьогоднішні мільярдери, але став монахом.
2. Походив зі стародавнього українського роду, проте в ХІХ столітті рід полонізувався і перейшов на латинський обряд.
3.  Дозвіл перейти на східну традицію Шептицькому дав особисто Папа Лев XIII.
4. Упродовж діяльності Митрополита у Львові між 1901 і 1944 роками в Галичині сім разів мінялися господарі: австрійці, росіяни, українці, поляки, совіти, німці і знову совіти.
5. Очолив делегацію до цісаря Франца Йосифа, вимагаючи, щоб українців у Галичині поважали однаково з іншими народами монархії, не принижуючи їхньої національної та людської гідності.
6. Виступав у Віденському сеймі, у Палаті панів, щодо створення українського університету у Львові. Після цього виступу цісар видав декрет, згідно з яким український університет у Львові мав відкритися 1 вересня 1916 року.
7. Завдяки старанням Митрополита Ватикан визнав УНР 1919 року.
8. Профінансував створення Народної Лічниці у Львові, а також сиротинця. Для утримання сиротинця віддав гроші, які отримав як пожертву від Папи Бенедикта XV.
9. Подарував дитячій патріотичній організації «Пласт» свій маєток у Підлютому для літніх таборів.
10. Віддав свою приватну колекцію на заснування Українського національного музею – 5 кімнат у митрополичих палатах, а в 1911 році придбав для музею цілий будинок на сучасній вулиці Драгоманова.
11. Зініціював і заснував Земельний банк у Львові, підтримував діяльність українських культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар».
12.  Під час німецької окупації Митрополит звернувся з протестом проти винищення єврейського населення до райхсканцлера Гіммлера, а також захищав радянських полонених – писав листа Гітлеру про надуживання Ґестапо й жорстокість до військовополонених.
13.  Організував таємне вивезення 2000 дітей євреїв 14 серпня 1944 року. Їх переховували у криптах, у монастирських школах, сиротинцях Львова та околиць.
 "Ключ до перетворення України знаходиться в ній самій. 
Нам важко змінити зовнішні обставини, проте в нашій волі змінити себе."
                                                                      Митрополит Андрей Шептицький