четвер, 30 січня 2020 р.

Пізнаєш коріння-пізнаєш себе

Хата, оселя… В усіх народів традиційне житло символізувало особистий Всесвіт родини і було водночас відображенням космосу. Іноді здається, що в таких старовинних хатах зберігається символічний ключ від таємниці і суті нашого буття. У хаті людина народжувалася, звідти вона йшла «у світи» шукати себе, туди вона поверталася, щоб продовжити рід, і зрештою, в хаті людина відходила в інший світ, приєднуючись до поколінь предків у Вирії-Раю. А хата залишалася… Її не запрошували до Вирію, але вона берегла пам’ять про покоління, які жили в ній. Берегла свої історії, які й творять Історію…Частинку такої історії ми почали зберігати і примножувати у світлиці нашої бібліотеки. 
    Вишитий рушник, сорочка, килим, домотканий хідничок, вишиті картини у різьблених рамках, скриня, ціп, бамбетля, гілетка, пранник, ліхтарня і багато інших речей, яким понад 70 років  - без них важко уявити наше село, нашу Україну. Це наша родовідна пам'ять, наші обереги, символи, залишені нашими бабусями і дідусями, з них починається для кожного Батьківщина. На перший погляд ці прості й дивовижні предмети, родинні реліквії здаються якоюсь дрібничкою, чимось звичайним, буденним, але це не так! Наші реліквії - це наші талісмани, які ми цінуємо поряд із душевними якостями - добром, милосердям, любов'ю. Це найдорожче - наші корені.
Не зможе вирости дерево без кореня, а людина без свого родового коріння. 
     Нижньострутинська бібліотека робить великий внесок у справу відродження, популяризації та розповсюдження українських звичаїв, обрядів, традицій шляхом організації етно-куточка «У бабусі на горищі».

    Для всіх відвідувачів нашої бібліотеки ми також підготували словничок старих забутих струтинських слів. А ви знаєте, що «варцаб» це підвіконник,  а «гижки» то холодець. А знаєте що означають такі слова : «гопка», «маглівниця», «гачі», «залізко», «завушниці», «куфер», «мізерія», «цирета»…???   Ні?  То запрошуємо до нас етнографічну фізкультхвилинку «Пізнаєш коріння-пізнаєш себе» 


Давайте разом відроджувати наше – українське. Наша пам’ять оберігає наші домівки і донесе культуру та звичаї українців до наступних поколінь.


середу, 29 січня 2020 р.

Історія повторюється, якщо її не пам’ятати

29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач – Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. Лише 300 українських юнаків – добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій із майже п’ятитисячною армією більшовиків.
Нагадати про ці події молодому поколінню  вирішили і ми, провівши годину мужності  «Крути-молода кров». Також присутні переглянули фільм «Крути: як відрізнити історичну правду від міфу» (https://www.youtube.com/watch?v=xybRYKypzrg) і ознайомилися з книгами цієї тематики.
Дуже важливо правильно подати інформацію,  даючи поле для роздумів. Історична значимість події не підлягає сумніву, але є ще один дієвий фактор, який варто розуміти – деякі учасники боїв під Крутами не набагато старші за сучасних старшокласників. І ми повинні допомогти молоді усвідомити, що це не міфічні чи вигадані персонажі, про які пишуть в книжках, це реальні люди, які зробили те, за що їх пам'ятають й досі.

                           І пам’яті свічка горить не згаса
І 300 сердець – наша гордість, краса.
Під Крутами квіти, “Реквієм” спів…
Пам’ятай, Україно, патріотів синів!