ІВАН ЯКОВИЧ ФРАНКО.
Геній української нації. Розум і серце українського народу. Вогонь в одежі Слова. Невтомний Каменяр. Великий Каменяр. Титан праці. Титан думки. Титан – воїн. Вічний революціонер. Гігант людської думки. Український Мойсей. Співець свободи. Апостол духу і праці. Безсмертний син безсмертного народу.
В борні й стражданні, нездоланній вірі.
Ми йшли крізь терни, через сотні перешкод,
Вогні майданів у серцях зоріли.
Велике свято – день Незалежності України. 30 років….Вік нібито і невеликий, але скільки всього сталося за ці роки…Це знаковий час. Трагічний. Але й героїчний. Цей час переломний. Час нового бачення України світом. Нелегкий шлях пройшла до нього наша країна. Скільки славних синів та дочок присвятили своє життя одній-єдиній меті: свободі рідного краю. Нам не потрібна війна, вона нікому не потрібна. Але якщо ти справжній громадянин і любиш свій народ, свою країну всіма частинками свого тіла, всією душею вірний йому, то в тебе немає іншого виходу, як боротися за свою волю та людську гідність, але боротися своєю працею, своєю національною свідомістю і непохитною позицією. Ні війні! Бережімо нашу єдину Україну!
Людина не може знати все, але повинна вміти знайти відповідь на будь-яке запитання. Для цього і створюють книги, які “знають все” – енциклопедії, словники, довідники.
А чи знаєте ви, що найкращі путівники по скарбниці людських знань – ЕНЦИКЛОПЕДІЇ. Слово “ЕНЦИКЛОПЕДІЯ” – грецького походження, в перекладі означає “коло знань”. В давнину воно означало просто коло знань, які дають у школі. В сучасному розумінні термін “енциклопедія” з"явився в ХVІ ст. у Франції. Енциклопедіями стали називати книги, в яких коротко розповідається те, що відомо людям про природу, науку, техніку, культуру, мистецтво.
Сьогодні існує багато універсальних і галузевих енциклопедичних видань, а також велика кількість енциклопедичних видань, адресованих безпосередньо користувачам-дітям.
Протягом літа у нашій бібліотеці ви можете знайти велику кількість цікавої інформації, ознайомившись з виставкою енциклопедичних книг - "Пізнавай світ через питання ЩО? ДЕ? ЯК? КОЛИ? ЧОМУ?".
Зібратися разом – це початок, Триматися разом – це прогрес, Працювати разом – це успіх.
28 червня Україна відзначає 25 - річчя з дня прийняття Основного Закону Держави - Конституції України. Це головний оберіг державності й демократії, гарант соборності нашої країни.
Майбутнє кожної нації – це діти. Якими вони виростуть – таким і буде майбутнє. Виростити і захистити дитину, зберегти її здоров’я, виховати у злагоді і мирі – це для дорослих означає забезпечити собі щасливу, спокійну і захищену старість.
Основними документами, де записані права людей та дітей, є:
• Декларація прав людини, яку проголосила Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 року.
• Конвенція про права дитини, схвалена сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набула чинності для України з 27 вересня 1991 року).
• Конституція України, яка була прийнята 28 червня 1996 року.
• Закон України «Про охорону дитинства» (квітень 2001 року)
Хочемо вас познайомити із цікавими фактами про Євгена Коновальця.
1) Євген Коновалець не був професійним військовим, оскільки до війська потрапив зі студентської лави. Але це не завадило йому стати полковником Армії УНР. Сучасники відзначають, що Євген Коновалець обрав дуже вдалу модель командування, коли очолив Січових Стрільців. Він дозволив своїм начальникам штабів, оперативних відділів приймати рішення, а сам вже або їх схвалював, або ні.
2) Євген Коновалець був також дуже талановитим дипломатом. Увесь час від заснування УВО (Українська Військова Організація) і до своєї смерті він провів за кордоном. Пересувався Європою провідник з литовським паспортом у кишені. Євген Коновалець намагався налагодити відносини з іноземними організаціями, зокрема з Лігою Націй, японцями і німцями. До речі, відносини з Німеччиною беруть початок ще у 1923-му році, за 13 років до приходу нацистів до влади.
3) Йосип Сталін вважав Євгена Коновальця своїм особистим ворогом. Ще протягом 1920-их років відбулося декілька замахів на життя Євгена Коновальця. Їх намагалися здійснити різні агенти радянських спецслужб. А в 1933 у Москві під особистим наглядом Сталіна був розроблений план спецоперації під кодовою назвою «Ставка». Виконавцем замаху став агент радянської служби зовнішньої розвідки Павло Судоплатов. Відтак про перебіг операції інформували особисто Сталіна. За тиждень у Кремлі Судоплатов доповів план керівнику СРСР, керівнику НКВС Єжову та голові ЦВК УРСР Петровському. Останній заявив, що Коновальцю заочно винесено смертний вирок.
4) Євген Коновалець знав про підготовку замаху на його життя і про спроби знищення ОУН. Відтак вживав заходів для контррозвідувальної протидії. Крім того, він вірив, що має союзників на території СРСР. І саме на цій хвилі до нього був підведений Василь Лебідь – агент радянських спецслужб, який помер аж 1985 році у Києві, і Павло Судоплатов, який удавав з себе племінника Лебедя під іменем Павлусь. Причому мав величезний вплив на Коновальця.
5) Замах на Євгена Коновальця стався 23 травня 1938 року у ресторані «Атланта». Московський агент вручив провіднику ОУН коробку цукерок з українським орнаментом і запискою «від друзів». Вибуховий механізм спрацював у момент, коли коробка опинилася у горизонтальному положенні. А це дало час Судоплатову безпечно покинути ресторан. Довший час не було жодних доказів про причетність Кремля до загибелі Коновальця. Проте історикам таки вдалося розставити всі крапки над «і».
6) Поховали полковника Євгена Коновальця у суботу 28 травня 1938 року. Від керівництва ОУН попрощатися із загиблим прийшов генерал Курманович, з Лондона і Берліна прибули три співробітники «націоналістичної Прес-служби» і радник Тарновецький. Був присутнім також литовський консул в Нідерландах, оскільки Коновалець набрав в еміграції литовського громадянства. А ось близькі родичі загиблого, що жили у Львові, не змогли приїхати в Голландію вчасно: паспорти їм видали тільки через декілька днів після похоронів. З часом на могилі лідера ОУН був уставлений пам’ятник. До речі, спочатку це поховання вважалося тимчасовим; тіло Коновальця ретельно забальзамували, щоб згодом його останки можна було перевезти в Україну.
7) До дати смерті Євгена Коновальця приурочене свято - День Героїв. Воно бере свій початок ще з 1941 року, коли Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів виніс відповідну постанову щодо щорічного вшанування Дня Героїв - 23 травня. Було також обумовлено, що саме у травні пішли з життя "кращі сини України ХХ століття".
Основні твори
Перший сміх (1977) Ностальгія (1989) Тінь сови (1990) Ключ (1999) Елементал (2001) Кров кажана (2003) Залишенець. Чорний Ворон (2003)
Нагороди
Золоте перо (1995) Золотий Бабай (1999) Коронація слова (2001) Слідами століть (2003) Народна Шевченківська премія (2011)
Роман В. Шкляра "Ключ" зібрав цілу колекцію літературних нагород. Це – гран-прі "Золотий Бабай", премія журналу "Сучасність" за кращий роман року, премія журналу "Олігарх", міжнародна премія конвенту фантастів "Спіраль століть". Через кілька місяців після появи роману в Україні, він був перекладений болгарською, шведською, вірменською й російською мовами.
Патріарх української літератури Анатолій Дімаров зазначив, що "Ключ" не поступається кращим взірцям європейської романістики. Роман вирізняють гострий сюжет, залізна логіка вчинків героїв і вміло викладені портрети персонажів.
Після "Ключа" Василь Шкляр продовжив розвиток пригодницької теми в українській літературі романом "Елементал", де розповів, як український хлопець потрапив в іноземний легіон, а потім виконував спеціальне завдання в Чечні.
В іншому романі В. Шкляра "Кров кажана" є всі найпривабливіші для масового читача компоненти: фатально гарна жінка-відьма (вона ж жінка-жертва), яку оточують залицяльники – грішний, закоханий у неї до нестями настоятель храму Івана Богослова; багатий талановитий скульптор та інші. В романі повно таємниць, містики, видінь і забобонів.
Роман "Залишенець. Чорний Ворон" Василя Шкляра став чи не найрезонантнішою подією в мистецькому житті того року.
Після цього громадськість почала збір коштів на альтернативну премію для В. Шкляра. Народна Шевченківська премія була вручена під час торжеств в Холодному Яру біля пам'ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупака з формуванням "За повернення українській нації історичної пам'яті". Було зібрано 255 тис. грн.
Під час нагородження письменником було заявлено про своє рішення направити зібрані кошти Народної Шевченківської премії на екранізацію свого роману "Залишенець. Чорний Ворон".
За словами Василя Миколайовича найкраща для нього премія – «це прихильність моїх читачів. Те, що мої романи мають найширший попит, вони найкраще продаються, і це для мене найвища винагорода. Я понад усе ставлю інтерес свого читача, якого я люблю, а він мені платить тим же».
Василь Шкляр – гордість нашої сучасної літератури, співець українського спротиву тоталітарним режимам усіх часів.
Сьогодні, 1 червня, у Міжнародний день захисту дітей, в нашій світлиці
Саме такий цікавий і веселий інформаційний захід у вигляді вікторини пройшов сьогодні у 4-Б класі нашого ліцею. Ми були почесними гостями і групою підтримки для команд.
- Що таке зебра?
- Для чого потрібен світлофор?
- Яка різниця між світлофором для водіїв і для пішоходів?
- Які є знаки ?
- Для чого потрібні острівці безпеки?...і ще багато інших.
Всі питання вікторини були поділені на блоки. В кінці кожного блоку підводився підсумок за результатами відповідей учасників команд. З невеличким розривом у 2 бали перемогли "Водії". А "Пішоходів" підбадьорили солодкими призами.
Захід показав, що всі учні в достатній мірі знають правила дорожнього руху, володіють навичками поведінки на вулиці, дорозі, вміють знайти вихід з будь-якої ситуації, пов’язаної з дорожнім рухом, адже саме від таких знань та вмінь залежить їх життя.
Безпечне майбутнє молоді – це показник культури нації.
Мати – наша ненька Україна, дитя – ми всі її діти.
Не втрачаймо своєї автентичності! Не забуваймо наші звичаї та традиції!Ми переживаємо дуже складний час, час зла та насилля. Ми не вибирали ні часу, ні країни, в якій народились, ні народу, з яким живемо, але за нами є завжди вибір: бути або ж не бути Людиною. Думаю, якщо ми слухатимемо своє серце і житимемо згідно з його прагненнями, то зможемо подолати зло та створити умови для гідного життя у власній чудовій країні. Ніколи не втрачаймо надії і віри в краще, тому що після найтемнішої ночі завжди буває світлий день, і навіть після найсильнішої зливи яскраво світить сонце!
14 травня 2021 року виповнюється 150 років з дня народження
Василя Стефаника (1871-1936) –
видатного українського письменника, громадського та політичного діяча, однієї з важливих постатей культурного та соціально-політичного життя України.
Пропонуємо прочитати такі книги, щоб ще краще познайомитись з такою неординарною особистістю, як В. Стефаник.
Цей психобіографічний роман є історією загадкового внутрішнього світу і харизми Василя Стефаника. Його манила й переслідувала троянда — символ життя і смерті. Ритуалом власної творчості він прагнув подолати трагізм і суперечності буття. У його житті і творчості чорне та біле, нехтуючи безпекою, часто опинялися поруч.
Видання представляє "Покутську трійцю": Василя Стефаника, Леся Мартовича, Марка Черемшину у їх багатогранному вимірі через художнє слово, слово критика і літературознавця.
Автор цієї книги - відомий письменник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Заслужений діяч мистецтв України увазі читача пропонує ще одне есе присвячене двом Світочам України: класикові української літератури Василю Стефанику та класику образотворчого мистецтва Василю Касіяну, які народилися на Снятинщині – мальовничому краї прикарпатського Покуття, де в світлу пам'ять їхню відкрито державні музеї.
Шкільне минуле в пам’яті озвалось:
писав я «мати» в зошиті, й мені
таким широким слово це здавалось,
що думав я — воно у множині.
Ні, не здавалось, бо для мене завжди
воно таки безмежне, як світи,
у множині добра, любові, правди,
лиш в однині чекання й самоти.
Весна цього року забарилася. Погода і події в країні бажають бути кращими. Але наші користувачі за допомогою періодичних видань дарують нам і вам гарний весняно-великодній настрій. Ми спільно організували виставку схем, а також уже готових робіт: «Рушничок на кошик» і «Квіти щастя». Хто не завітав до нас цими днями на експозицію може переглянути відео.
«Третій Ангел просурмив і впала з неба велика звізда, що горіла, немов світильник. І впала на третину рік і на джерела вод. Ім’я цієї звізди — полинь. І третина вод стала полином. І багато людей вмерли від вод, тому що вони гіркими стали…» (Біблія. Новий завіт. Откровення святого Івана Богослова).
У ці дні ми привертаємо увагу як української, так і світової громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, — наших співвітчизників і жителів інших держав. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров’я, а інколи й життя. Ми схиляємо перед ними голову.
Пропонуємо разом з нами «погортати» фотоальбом «Ймення зорі ЧОРНОБИЛЬ» (Ймення зорі Чорнобиль [Текст] : фотоальбом / ред.- укл. М. Лябах ; фото В. Зуфаров [та ін.]. - Чорнобиль : Чорнобильінтерінформ, 1996. - 233 с). На цих світлинах поєднались страх… біль… розпач… невідомість… безпорадність… відважність… відповідальність… самопожертва… У відео прозвучали вірші : "Весна 1986" Ганни Чубач у виконанні директора НД О.Кохман, уривок "Жорстокий, ніжний і свавільний світе..." В.Сташука у виконанні зав.бібліотекою О.Кравців.
Зокрема "Барвінок рекомендує" для ознайомлення :
Витримав іспит часом і на сьогодні залишається улюбленим серед дошкільнят і молодших школярів літературно- художній журнал «Малятко» (видається з 1960 року КП «Редакція журналу «Малятко»).
Багато цікавого та корисного знайдуть дошкільнята та молодші школярі на сторінках розважально-пізнавального журналу «Яблунька». Видається з 1997 року («КП Редакція журналу «Дім, сад, город») 6 разів на рік.
- Добрий вогонь і поганий?
- Від чого трапляються пожежі? Як можна загасити малий вогонь?
- Який номер служби порятунку?
- Чому не можна ховатися під час пожежі в кімнаті? Як правильно діяти в задимленому приміщенні? Де найчастіше ховаються діти?
- Чи можна відчиняти вікно при пожежі? Чому?
- Чи можна гасити палаючий телевізор, електротехніку?
Ці питання і ще багато інших активно обговорювались учнями школи і працівниками культури села під час усного журналу «Вогонь. Пожежа. Пожежник». Захід присвячений Дню пожежної охорони, який святкуємо 17 квітня. Відважні пожежники борються з вогнем, стихією, іншими негараздами, нерідко ціною свого життя. Це потрібна і справді чоловіча професія, яка, нажаль, не завжди цінується. Тема пожежі цікава і актуальна, адже навесні їх кількість дуже зростає. Ми інколи забуваємо про елементарні правила безпеки, не думаємо про наслідки необдуманих вчинків, а дитячі пустощі найчастіше призводять до невиправних ситуацій.
До уваги учасників заходу було представлене деяке професійне спорядження пожежників, діти залюбки оглядали його і випробовували, обговорювали специфіку цієї нелегкої професії, працівниками НД і бібліотеки оформлено великий стенд «101». У веселій і цікавій формі пройшли естафети:
- хто швидше одягнеться у пожежне спорядження;
- хто швидше добіжить до «цілі»;
- хто швидше розмотає і змотає пожежний рукав;
- зробити обчислення і записи у робочих рукавицях на швидкість.
З найменшими користувачами бібліотеки прочитали
казочку «Підступний сірничок».
Завжди дотримуйтесь правил безпеки!
Як побачиш – десь горить,
Мусиш ти в ту саму мить
До пожежників дзвонити,
Про пожежу сповістити.
Вивчіть правила пожежні,
Будьте завжди обережні.
Знає хай дитина кожна:
Жартувать з вогнем не можна.
бачать і пізнають світ і самих себе.
В.О. Сухомлинський
Міжнародний день дитячої книги – свято, встановлене з ініціативи та за ухвалою Міжнародної ради дитячої книги. Відзначається щороку 2 квітня (починаючи з 1967 р.) у день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена (1805–1875 рр.). Цим підкреслюється надзвичайно важлива роль дитячої книги у формуванні духовного та інтелектуального обличчя нових поколінь Землі. В історії літератури мало знайдеться письменників, які би заслуговували на звання: «Великий казкар», «Добрий чарівник», «Король казок».
У казках Андерсена добро і любов перемагають, але інколи його твори залишають легкий смуток і роздуми. Після читання хочеться помовчати, побути сам на сам зі своїми почуттями, а потім знову повернутися до книжки. Письменник спеціально нікого не повчає, нічого не проголошує, він просто веде нас по своїй казковій країні й спонукає думати і співпереживати.
Дитяча література — це дивовижний світ, що формує культуру та інтелект нових поколінь Землі. Це казковий світ, наповнений добром та світлом, миром та щастям.
Цей світ дарує дітям ЗНАННЯ!
Пропонуємо вашій увазі цікавий перелік.
Найкращі дитячі книжки:
Алан А. Мілн – «Вінні Пух»;
Льюіс Керролл – «Аліса в країні Чудес»;
Астрід Ліндгрен – «Пеппі Довга панчоха», «Пригоди Малюка та Карлсона»;
Туве Янссон – низка книг про Мумі-троля;
Даніель Дефо – «Робінзон Крузо»;
Джеральд Дарелл – «Моя сім'я та інші тварини»;
Роальд Дал – «Чарлі і шоколадна фабрика»;
Памела Ліліан Треверс – «Мері Поппінс»;
Джанні Родарі – «Пригоди Чипполіно», «Золотий голос Джельсаміно»;
Антуан де Сент-Екзюпері – «Маленький принц»;
Джеймс Крюс – «Тім Талер, або Проданий сміх»;
Марк Твен – «Пригоди Тома Сойєра та Геккльбері Фінна»;
Джонатан Свіфт – «Мандри Гуллівера»;
Редьярд Кіплінг – «Книга джунглів», «Ріккі-Тіккі-Таві»;
Рафаель Сабатіні – «Одісея капітана Блада», «Хроніки капітана Блада»;
Роберт Луїс Стівенсон – «Острів скарбів»;
Жуль Верн – «П'ятнадцятирічний капітан», «Діти капітана Гранта»;
Сельма Лагерлеф – «Дивовижна подорож Нільса Хольгерссона з дикими гусями по Швеції».
Найкращі твори української дитячої літератури:
Всеволод Нестайко – «Тореадори з Васюківки»;
Наталя Забіла – «Ясоччина книжка», «Про малят і про звірят»;
Марія Познанська – «Про чудо-ліс, що на полі зріс», «Любій малечі про цікаві речі»;
Микола Трублаїні – «Крила рожевої чайки», «Лахтак», «Шхуна «Колумб», «Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку»;
Анатолій Костецький – «Мінімакс – кишеньковий дракон, або День без батьків»;
Оксана Іваненко – «Лісові казки»;
Олександр Дерманський – «Володар макуци, або Пригоди вужа Ониська», «Король буків, або Таємниця Смарагдової Книги»;
Марина та Сергій Дяченки – «Пригоди Марійки Михайлової», «Габріель і сталевий лісоруб»;
Леся Вороніна – «Таємне товариство боягузів»;
Ніна Воскресенська – «Легенда про Бовдура Великого», «Дивовижні пригоди Наталки в країні часу»;
Марина Павленко – «Лісовичок повертається».
До Міжнародного Дня дитячої книги приміщення бібліотеки перетворилось у цілий «КНИГОЛЕНД». Запрошуємо усіх !.
“Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі...”. Ліна Костенко.
Серед кращих винаходів людства поезія займає почесне місце. Скільки століть люди намагаються розумом пояснити чудо поезії! Чому вірші здатні чарувати, підбадьорювати, надихати на подальшу боротьбу? Або, навпаки, заспокоювати, зцілювати душу. Як вдається поетам так глибоко проникати в людські почуття? Так ніжно розповідати про кохання та гостро — про ненависть та ревнощі?
Дотепер немає відповіді на питання, в чому секрет поетичних чарів. Поезія залишається загадкою. Тим більше вона вабить читачів. Навіть той, хто кричить: “Не люблю віршів всіляких поетів!”, мабуть, просто не читав шедеврів. Інакше обов'язково знайшов би собі поетів до душі.
Поезія — це не просто віршовані слова, це форма вираження почуттів.
Справжнім генієм є Тарас Шевченко, і рівних йому немає. Дуже ніжна та водночас бунтівна, сильна поезія Лесі Українки. А кожен вірш Івана Франка – це своєрідна сповідь, завжди відверта та лірична.
“Ще не було епохи для поета, але були поети для епох” - ці слова точно про них написала Ліна Костенко - безумовний класик, чиї твори давно увійшли до навчальних програм, стали піснями, символами, мемами й оточили нас з усіх боків. Безкомпромісна, принципова, вперта, вимоглива, горда. Часом різка, гостра, як бритва, з блискавичною реакцією і неабияким почуттям гумору. Усе це – про Ліну Костенко, про яку ми не могли сьогодні забути, оскільки вчора, 19 березня, вона відсвяткувала 91 День Народження. Вона символ нашого поетичного і політичного сьогодення.
У Всесвітній День Поезії, 21 березня, у світлиці бібліотеки розгорнулась книжкова виставка «Поетична Рожнятівщина». Запрошуємо до ознайомлення з творами наших земляків, метрів поетичного слова.
Пророче слово й життєвий подвиг Тараса Шевченка завжди будили розум і душу, спонукали вимірювати власні слова і вчинки з позиції особистої відповідальності.
Його доля нерозривно пов’язана з історією і сьогоденням українського народу, його боротьбою за незалежність, суверенність і єдність України.
Літературне онлайн - знайомство підготували і провели працівники НД та бібліотеки. У виконанні народного аматорського колективу під керівництвом художнього керівника Б.Бобика прозвучали пісня на вірш Т.Г.Шевченка « По діброві вітер виє » та пісня про Шевченка « На високій дуже кручі» (слова: Іван Кучеренко-Кучугура, музика: Іван Кучеренко-Кучугура) , вірш «І мертвим, і живим, і ненарожденним...» читали учениці 11 класу Нижньострутинського ліцею Ю.Бігун та С.Костишин.
Відкрити неординарну постать поета допомагає книжкова виставка у приміщенні бібліотеки «Багатогранний Шевченко», на якій представлені твори геніального поета, наукова та публіцистична літератури про нього.
(«Святе письмо» ст.222)
…І саме в день народження Лесі Українки ці слова із Святого Письма приходять на пам'ять, бо вони передають суть і значення цієї, за словами Івана Франка, «слабосилої хворої дівчини» для України і для кожного з нас. Лариса Косач, яка ввійшла у національну і світову літературу під прекрасним псевдонімом «Леся Українка», одяглася у нетління, а її переможний дух, її християнська душа дійсно-таки поглинули смерть!
У рамках відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки пропонуємо вам переглянути відеоінформацію «Леся Українка: 10 вражаючих фактів» (https://www.youtube.com/watch?v=uOsYUKsrh6M)
Друзі, ми також долучилися до міжнародного онлайн-флешмобу #GlobalLesyaUkrainka2021, присвяченого 150-річному ювілею видатної жінки.
Спецвипуск "Літкур’єру" передусім буде цікавим учням середнього та старшого шкільного віку. Хоча, переконані, наші гості зможуть зацікавити також молодших дітлахів та їхніх батьків!
Тож у суботу, 26 лютого, о 15:00 у прямому ефірі фейсбук-сторінки ГО "Форум Видавців" для вас читатимуть:
Дара Корній — письменниця, лауреатка Премії імені Лесі Українки 2020 року за книги «Чарівні істоти українського міфу. Духи природи», «Чарівні істоти українського міфу Домашні духи» та «Чарівні істоти українського міфу Духи-шкідники» (видавництво «Віват»);
Іван Андрусяк — дитячий письменник, поет, перекладач та літературний критик, лауреат Премії імені Лесі Українки 2018 року за книжки «Зайчикова книжечка» і «Третій сніг» (видавництво «Фонтан казок»);
Галина Малик — письменниця, перекладачка, редакторка, лауреатка Премії імені Лесі Українки 2003 року за повість «Злочинці з паралельного світу» (видавництво «Світ»).
Кожен може долучитися до бесіди та поставити запитання письменникам під фейсбук-трансляцією або у Zoom-конференції. Зареєструватися на Zoom-зустріч можна за посиланням: https://forms.gle/Lcpz2XVdJawiUUVQ9
Премія імені Лесі Українки за найкращі літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва присуджується Кабінетом Міністрів України щорічно до дня народження письменниці за твори, які сприяють вихованню підростаючого покоління у дусі національної гідності, духовної єдності українського суспільства та здобули широке громадське визнання.
Відзначаймо 150-річчя від дня народження Лесі Українки разом –
усією родиною!
Ранок 18 лютого 2014 року був чорним для українців. Саме цього дня сім років тому в Києві почалися найкривавіші події Революції Гідності.
Силовики жорстоко розігнали демонстрантів під Верховною Радою та знесли барикаду на М.Грушевського та інститутській. Опісля почали штурмувати Майдан, застосовуючи сльозогінний газ і світло-шумові гранати.
Коли почало вечоріти, беркутівці спробували зачистити Майдан Незалежності двома БТР. Тоді ж підпалили наметове містечко і Будинок профспілок. Коли полум’я охопило більшу частину будівлі, всередині ще лишались люди. Їх рятували за допомогою підйомного крану та мотузок.
У відеовиступі прозвучав вірш Тетяни Власової « Мама відправила сина» у виконанні директора НД О.Кохман.
До роковин наймасовіших розстрілів протестувальників під час Революції Гідності у приміщенні бібліотеки протягом тижня проводиться огляд літератури «Майдан у книгах».
Наш обов’язок знати і пам’ятати.
