Шкільне минуле в пам’яті озвалось:
писав я «мати» в зошиті, й мені
таким широким слово це здавалось,
що думав я — воно у множині.
Ні, не здавалось, бо для мене завжди
воно таки безмежне, як світи,
у множині добра, любові, правди,
лиш в однині чекання й самоти.
Анатолій Бортняк
Немає коментарів:
Дописати коментар