Мій друг Світлофор

З огляду на той факт, що останнім часом все частіше трапляються різні ДТП за участю не тільки водіїв, а й пішоходів, виникла серйозна необхідність вивчення правил дорожнього руху. З причини того, що дитячий мозок вбирає інформацію подібно до губки, починати вивчення найкраще в ранньому віці. Найкраще знання засвоюються тоді, коли вони викладаються в ігровій формі та підкріплюються цікавими заняттями у вигляді семінарів, ігор або вікторин.

Саме такий цікавий і веселий інформаційний захід у вигляді вікторини пройшов сьогодні у 4-Б класі нашого ліцею. Ми були почесними гостями і групою підтримки для команд.

Змагались дві команди : "Водії"(хлопчики) та "Пішоходи"(дівчатка).

- Що таке зебра?

- Для чого потрібен світлофор?

- Яка різниця між світлофором для водіїв і для пішоходів?

- Як правильно переходити дорогу?

- Які є знаки ?

- Для чого потрібні острівці безпеки?...і ще багато інших.

Всі питання вікторини були поділені на блоки. В кінці кожного блоку підводився підсумок за результатами відповідей учасників команд. З невеличким розривом у 2 бали перемогли "Водії". А "Пішоходів" підбадьорили солодкими призами. 

Захід показав, що всі учні в достатній мірі знають правила дорожнього руху, володіють навичками поведінки на вулиці, дорозі, вміють знайти вихід з будь-якої ситуації, пов’язаної з дорожнім рухом, адже саме від таких знань та вмінь залежить їх життя. 

Безпечне майбутнє молоді – це показник культури нації.

Спадщина творчого роду.

Вишиванка з давніх давен є основним елементом українського національного одягу. Вишиті візерунками сорочки – відображення цінностей, традицій, культури та історії нашого народу. Сьогодні, 20 травня, відзначається  Всесвітній день вишиванки – свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Ювілейний, уже 15-й, День вишиванки присвячено етномузиці та екологічним питанням.

Активні читачки нашої бібліотеки придумали і втілили в життя вишивану інсталяцію 

«Мати і дитя». 

Мати – наша ненька Україна, дитя – ми всі її діти. 

У фонді бібліотеки бажаючі знайдуть багато схем вишивок на чоловічі, жіночі чи дитячі сорочки. А наші сільські майстрині, користувачі книгарні, з радістю поділяться досвідом, підкажуть, порадять.

Не втрачаймо своєї автентичності! Не забуваймо наші звичаї та традиції!Ми переживаємо дуже складний час, час зла та насилля. Ми не вибирали ні часу, ні країни, в якій народились, ні народу, з яким живемо, але за нами є завжди вибір: бути або ж не бути Людиною. Думаю, якщо ми слухатимемо своє серце і житимемо згідно з його прагненнями, то зможемо подолати зло та створити умови для гідного життя у власній чудовій країні. Ніколи не втрачаймо надії і віри в краще, тому що після найтемнішої ночі завжди буває світлий день, і навіть після найсильнішої зливи яскраво світить сонце!

Творча метрика

14 травня 2021 року виповнюється 150 років з дня народження 

Василя Стефаника (1871-1936) – 

видатного українського письменника, громадського та політичного діяча, однієї з важливих постатей культурного та соціально-політичного життя України.

Пропонуємо прочитати такі книги, щоб ще краще познайомитись з такою неординарною особистістю, як В. Стефаник.

Процюк С. Троянда ритуального болю. Роман про Василя Стефаника / Степан Процюк. – К.: Видавничий центр «Академія», 2010. – 184 с.

Цей психобіографічний роман є історією загадкового внутрішнього світу і харизми Василя Стефаника. Його манила й переслідувала троянда — символ життя і смерті. Ритуалом власної творчості він прагнув подолати трагізм і суперечності буття. У його житті і творчості чорне та біле, нехтуючи безпекою, часто опинялися поруч.

Бабій В. Покутський трисвіт / авт.-упоряд. Василь Бабій. - Івано-Франківськ : Видавець Супрун В. П., 2010. - 208 с.

Видання представляє "Покутську трійцю": Василя Стефаника, Леся Мартовича, Марка Черемшину у їх багатогранному вимірі через художнє слово, слово критика і літературознавця.

Гоян Я. Воскресіння Сонця: есе/Ярема Гоян; ( іл. В.І.Касіяна). - Київ: Веселка, 2016.- 319с.: іл.

Автор цієї книги - відомий письменник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Заслужений діяч мистецтв України увазі читача пропонує ще одне  есе присвячене двом Світочам України: класикові української літератури Василю Стефанику та класику образотворчого мистецтва Василю Касіяну, які народилися на Снятинщині – мальовничому краї прикарпатського Покуття, де в світлу пам'ять їхню відкрито державні музеї.

Роман Піхманець. “У своїм царстві…”. – Снятин : ПрутПринт, 2010. – 252 с

Роман присвячено з'ясуванню художньо-творчої сутності В. Стефаника. Тому у структурі оповіді поєднуються тексти новеліста з авторським словом. Безпосередньо подієвий час охоплює початкові етапи творчої кризи письменника.

З любов'ю до МАМИ !

Шкільне минуле в пам’яті озвалось:

писав я «мати» в зошиті, й мені

таким широким слово це здавалось,

що думав я — воно у множині.

                                                              Ні, не здавалось, бо для мене завжди

                                                              воно таки безмежне, як світи,

                                                              у множині добра, любові, правди,

                                                             лиш в однині чекання й самоти.

                                                                                             Анатолій Бортняк