Ти – вічний біль, Афганістан,
Ти – наш неспокій.
І не злічить глибоких ран
В борні жорстокішій.
І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –
Не всі вернулися сини із тих ночей…
Війна…. Яке коротке і
страшне слово… Це смерть, сльози матерів, наречених, що недолюбили своїх
хлопців, це поминальний дзвін і тепло свічки. Чи треба взагалі згадувати про
війну? Деякі кажуть, що не треба, а ми думаємо, що треба…. Треба говорити про
це лихо до тих пір, поки людство всього світу не скаже: «Ми не тільки не хочемо
війни, ми зробили все, щоб її було».
15 лютого – 31-а річниця виведення
військ з Афганістану. І ми, молоде покоління , повинні знати про страшні
сторінки афганської війни, пам’ятати, що серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками і
учасниками цих воєнних дій.
В нашій світлиці була
організована виставка однієї книги «Війна в країні обпалених гір і пісків». Ми
вважали своїм обов’язком скористатися саме таким форматом виставки, адже
минулого року Рожнятівською центральною районною бібліотекою було видано книгу
про долі учасників неоголошеної війни в Афганістані. В цій книзі зібрані матеріали про героїв нашого району.
Працівники нашої бібліотеки
також долучилися до збору інформації, про ветеранів-афганців які проживають у
нашому селі. Тому це видання цінне для нас по-особливому.