четвер, 15 лютого 2018 р.

Стрітення Господнє

У вигляді гри ми з 3-Б класом сьогодні провели годину духовності "Стрітення Господнє". Різдв’яний круг свят завершується празником Господнього Стрітення, що його святкуємо сорокового дня по Христовому Різдві  15 лютого. Як і Різдво, Стрітення належить до 12-ти найбільших (окрім свята над святами – Великодня) свят церковного року. Таку назву празник має тому, що у цей день відбулася стріча Божої Дитини - маленького Ісуса і його Пресвятої Матері з праведним Семеоном. Про цю зустріч і про свято взагалі у бібліотеці діти мали можливість переглянути фільм "Стрітення. Що святкуємо?".

Передусім, в церквах освячували свічки. Їх дбайливо берегли протягом року і часто використовували як лікувальний, протизлодушний чи заспокійливий засіб. І ми з діточками запалили таку стрітеневу свічечку, щоб усі були здорові, чемні, щоб всяке лихо обминало нас протягом року.



У народі ще це свято вважають часом зустрічі зими і літа. Побутував цікавий звичай, пов’язаний з цим святом. Напередодні його жінки випікали обрядове печиво у вигляді пташок – «жайворонків». Їх давали дітям, щоб віднесли в садок. Люди вірили: птахи на своїх крилах приносять з далекого вирію весну, проганяють люту зиму. З цього приводу ми символічно прикликали до нас птахів, порозвішували по нашій світлиці, щоб весна була тепла, привітна і весела. 

 Із краю-кураю
Пташок викликаю:
Летіть, жайворонки,
До нашої сторонки,
Спішіть, ластів’ята,
До нашої хати –
Весну зустрічати,
Зиму проводжати!


Ціна чужої війни

29 років тому, 15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Аму-Дар’ю, генерал  Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни. Що ми знаємо про афганську війну? Можна розказати про ту страшну подію, що розтяглася на довгих 10 років, мовою цифр. Будь-яка війна у цифрах – це моторошно й страшно. Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю. Українців було найбільше, це більше 160 тисяч чоловік.
Всього у рідні домівки не повернулися 13 тисяч 833 юнаки колишнього Радянського Союзу, 312 – пропали безвісти, доля 330 – невідома.

Сьогодні у світлиці бібліотеки з учнями 3-А класу проведено годину мужності "Ціна чужої війни". Діти хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих і щиро помолились за здоров'я ще живих воїнів-афганців. 
 
Поставте скибку хліба на стакан
І голови схиліть в скорботі вічній
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі зранив і скалічив.
 
О, Україно! Ніжно пригорни
Усіх живих синів своїх, як мати,
Щоб ми уже не бачили війни,
Не чули щоб ніколи звук гармати.