“Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі...”.                                                                                                              Ліна Костенко.

Серед кращих винаходів людства поезія займає почесне місце. Скільки століть люди намагаються розумом пояснити чудо поезії! Чому вірші здатні чарувати, підбадьорювати, надихати на подальшу боротьбу? Або, навпаки, заспокоювати, зцілювати душу. Як вдається поетам так глибоко проникати в людські почуття? Так ніжно розповідати про кохання та гостро — про ненависть та ревнощі?

Дотепер немає відповіді на питання, в чому секрет поетичних чарів. Поезія залишається загадкою. Тим більше вона вабить читачів. Навіть той, хто кричить: “Не люблю віршів всіляких поетів!”, мабуть, просто не читав шедеврів. Інакше обов'язково знайшов би собі поетів до душі.

Поезія — це не просто віршовані слова, це форма вираження почуттів.

Справжнім генієм є Тарас Шевченко, і рівних йому немає. Дуже ніжна та водночас бунтівна, сильна поезія Лесі Українки. А кожен вірш Івана Франка – це своєрідна сповідь, завжди відверта та лірична. 

“Ще не було епохи для поета, але були поети для епох” - ці слова точно про них написала Ліна Костенко - безумовний класик, чиї твори давно увійшли до навчальних програм, стали піснями, символами, мемами й оточили нас з усіх боків. Безкомпромісна, принципова, вперта, вимоглива, горда. Часом різка, гостра, як бритва, з блискавичною реакцією і неабияким почуттям гумору. Усе це – про Ліну Костенко, про яку ми не могли сьогодні забути, оскільки вчора,  19 березня, вона відсвяткувала  91 День Народження. Вона символ нашого поетичного і політичного сьогодення.

У Всесвітній День Поезії, 21 березня, у світлиці бібліотеки розгорнулась книжкова виставка «Поетична Рожнятівщина». Запрошуємо до ознайомлення з творами наших земляків, метрів поетичного слова.