Поетичне слово

          До народної пісні

Тоді, як на душі було завізно,

Як нас крутило по життєвих пущах,

Калиною цвіла народна пісня -

Така ж вродлива і така ж цілюща.

Насильно нам чужий вставляли розум,

Хто за своє тримавсь - дивились злісно.

Калинонько гаряча на морозі,

І як ти все це витримала, пісне?!

Відійдемо помалу, нині сущі.

Ти й після нас зостанешся на світі.

Пахучим цвітом, ягіддям цілющим

Лікуй і зцілюй душі нашим дітям.

Сьогодні виповнилося б 70 років нашій землячці, поетесі Марії Бабій. До свого ювілею вона не дожила 20 днів. Протягом дня у світлиці бібліотеки лунало її поетичне слово. Вірші декламували і читали наші користувачі, а однокласники згадували веселі шкільні роки.

Довідка

Марі́я Петрі́вна Бабі́й (Бренецька) (16 січня 1949, Нижній Струтинь – 26 грудня 2018, Івано-Франківськ) — українська поетеса. Член Національної спілки письменників України від 1979 року.

Народилася 16 січня 1949 року в селі Нижній Струтинь Рожнятівського району Івано-Франківської області. 1977 року закінчила Івано-Франківський педагогічний інститут. Марія Бабій тривалий час вчителювала в селах Рожнятівського району, в Івано-Франківських школах №1, №3, №18, в Івано-Франківському палаці піонерів. Пізніше зачинає викладати українську мову та зарубіжну літературу в фізико-технічному ліцеї при Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу.

Друкуватися Марія Бабій зачала з 1971 року, спочатку в обласній, а потім у республіканській пресі. Її вірші публікувалися в журналах "Радянська жінка", "Україна", "Перець", альманахах «Поезія», «Перевал».
Автор збірок поезій:
• «Польова криниця» (Київ, 1977),
• «Світанкові джерела» (Київ, 1985).